Циганык: «Я прививался на чешских коментаторах»

Игорь Циганык Відомий телекоментатор відповів на питання читачів UA-Футбол

В середине прошлой недели на нашем веб-сайте прошла видеоконференция с футбольным телекомментатором и основным платформы «ПроФутбол», выходной на телевизионном канале «2+2» Иваном Цыганыком.

Наш посетитель не менее дня отвечал на вопросы читателей UA-Футбол, сообщил отчего осуждает «Шахтер», рассказал о трудностях в российском спортивном каркасе и собственной встрече насчет этого с Пьерлуиджи Коллиной, вспомнил о 1-м «телевизионном» эксперименте В. Леоненко, приотворил занавес сравнительно грядущей книжки В. Кварцяного… Предлагаем вам первую часть текстовой версии этого события.

«Початок роботи на «Мегаспорті» — 1 з найяскравіших періодів у моєподмечу житті»

— Де ви навчалися, який Высшее Учебное Заведение закінчували, бык потправили на телебачення?

— Я буду відповідати української мовою. Слева у тому, що багато людей задають мені питання: чому я завжди говорю українською мовою, а з деякими посетителями програми «Профутбол» вырасталійською. По-перше, є формат програми, у якому зазначено, що все має бути на українській мові. Але, звичайно, існують моменти, коли людина требовать спілкуватися на вырасталійській мові, ибо вона української не розуміє. В житті мені набагато несложеніше спілкуватися українською мовою.

Я закінчив середню школу №15 м.Львів, вона була з літературним нахилом. У певний період времени, коли мені було близько 15 років, я зрозумів, що можу бути журналістом. Вирішив спробувати себе у цій професії. Було 2 варіанта – історія альбо журналістика. В цій ситуації батьки дали мені можливість зробити вибір. Я обрав журналістику і у 1997 році я поступив на отделение журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Там я провчився п’буква років. У 1999 році я вперще поїхав на практику до Києва – мене спросили у спортивну редакцію УТ-1. У програмах «Футбол» та «Світ спорту», яка в той час тільки запускалася, я пройшлов практику. У 2000 році, після закінчення третього курсу, я знову пройшов там пратику. Одразу після повернення у Львів мене запросив працювати у львівську издание «Експрес» нинішній генеральний главный директор «Карпат» Ігор Дедишин, який в той час був редактором атлетическиї сторінки цього видання. Налетім у Львові був такий проект, бык «Спортпанорама», у створенні якого си брали безспосередню удел. Після закінчення університету, у 2002 році, защитник начальника творчого об’єднання спорту Олександр Борисенко, з яким си познайомилися, коли я був на практиці, зробив пропозицію приїхати до Києва і спробувати себе на телебаченні вже бык повноцінного спеціалі100. Я приїхав, деякий час постажувався. Через деякий час мені заявили, що я підхожу. Я почав працювати кореспондентом програм «Наш футбол» і «Світ спорту». Насправді, було дуже цікаво. Цей досвід, який дав УТ-1, — безцінний. Умови роботи були достатньо превосходені, вони давали можливість розвиватися. Олександр Борисенко зібрав дуже расцвечу команду і вона, бык на мене, дала достатньо непоганий итог, тому що всі люди, быкі прийшли тоді працювати, залишилися налетім у журналістиці, у быкій і зараз працюють. Не було випадкових людей, быкі прийшли і пішли. До речі, одним з подобных людей являється керівник веб-сайту UA-Футбол Павло Сергійович Черепін.

У 2005 році почалося формування каналу «Мегаспорт», де керівниками були Олександр Борисенко і Сергій Долбіулов. Ступавший був кинопродюсером, а другий – креативним начальником. На той момент це був ступавший спортивний канал, було дуже цікаво спробувати себе. Коли надійшла пропозиція, си вже не помышляли. Початок роботи на «Мегаспорті» — 1 з найяскравіших періодів у моєподмечу житті. Можливості були достатньо серйозні, ніхто не становив якихось рамок, все було доступно і цивілізовано. Наші керівники разрешали реалізовуватися. При всій цій демократіїї була досить серйозна дисципліна, яка разрешала робити быкісний, бык на мене, продукт. Довгий час «Мегаспорт» швидко розвивася. Згодом цей канал став частиною структури, головним каналом ровної є «Інтер». Налетім почалися исключительно політичні і бізнесові справи – ліцензію «Мегаспорту» перекинули на «К1». «Мегаспорт», який був ефірним каналом, став супутниковим. Звичайно, хит-парады впали. Увага до цього каналу з боку керівництва зменшилася. Певний період времени був застій і у кінці 2009 року цей канал було вирішено перейменувати у «Мега», який до спорту мав опосередковане відношення.

«Відверто про футбол» — це програма, яка буде довго у моєподмечу сердці»

— На «Мегаспорті» виходила програми «Відверто про футбол». Хто создатель цієї програми?

— Ідея програми належала Сергію Олексійовичу Долбіулову, яка була підтримана Олександром Васильовичем Борисенко. Я вважаю, що ці дві людини були креативою, яка штовхала канал вперед. Але найголовнішим була підтримка керівництва – гендиректора каналу Олександра Борисовича Покровительіна. При ньому було удобно працювати. Довгий час «Мегаспорт» не мав можливості побудувати срамію, а без неї було досить складно. Коли канал став частиною «Інтера», переїхав в інше місце, нам типілили павільйон для створення срамії. В цей момент якраз виникла ідея створити футбольну програму. Головною ідеєю було створення ток-шоу. Си зіхваталися і виріпрошивали створити передачу, в быкій можна було б просто відверто говорити про футбол. У 2008 році першим посетителем програми став Йожеф Йожефович Сабо, з яким вийшла фантастична програма. В той час він був дуже ображений на «Динамо», з якого його звільнили. Він досить жорстко пройшовся по Сьоміну, який тільки починав працювати, та Суркісам. Люди, быкі подививлся передачу, зрозуміли, що можна приходити і відверто, щиро говорити. Також Сабо жорстко разговаривав про Леоненка. Одразу після завершення програми вже не викликало сумнівів, хто стане наступним посетителем програми. Си спросили Леоненка. Мені здається, що ступавший телевізійний досвід Віктор Євгенович отримав якраз у нашій програмі. Це була просто фантастична програма, коли Леоненко продемонстровав свій телевізійний хист, видав багато цікавих моментів, фактів, епізодів з життя. Після перших 2-ух випусків програма вже невелика якийсь отклик. Перед запрошенням посетителя, си обговорювали те, що си хочемо почути, щоб не було зажатих моментів. Звичайно, були люди, быкі приезжали і представляли, що це вето, про це говорити не будемо. Си дослухалися до них, але си заявляли, що будемо задавати гострі питання, і якщо вам вдасться на них відповісти, то відповідайте, а якщо ні, тоді, мабуть, краще не приходити.

Налетім почалися такі історії, коли люди начали дзвонити, шоб придти до нас на передачу. Це було вето, адже си вибирали посетителей, быкі були цікаві нам. Не було ніяких кулуарних моментів, коли на нас могли натиснути, хоча такі спроби були. Хочу подякувати нашим керівникам, быкі нас від цього оберігали. Згодом си начали запрошувати у програму людей з різних міст України, не обмежуючись Києвом. До нас приїджали Анатолій Волобуєв, Олександр Косевич, быкі розказували досить цікаві речі. Були функціонери з ФФУ, ПФЛ, шарили людей, быкі не були «заштамповані» у футболі. У нашій передачі багато з цих людей просто розкрилися. Наприклад, у Возвышениеія Івановича Кіндзерського після першої програми були высокі проблеми. Си його спросили в гості і він щиро розказав, бык його бригада здобувала оковівки у першу та вищі ліги. Після цього йому 3 роки згадували цю програму, наговорив він достатньо багато.

«Відверто про футбол» — це програма, яка буде довго у моєподмечу сердці. Мені було дуже удобно працювати з Роберто Моралесом. У нього енциклопедичні знання у футболі, дуже превосходна пам’буква, його дуже важко на чомусь підловити. Він досить спокійно, медлительно доводив собственную точку зору. З ним було дуже цікаво, він інколи задав такі питання, быкі устанавливали вступор посетителей і змушували їх себе не досить зручно себе почувати.

— Мера можливо, що вона знову з’прийти в ефірі?

— Вона специфічного формату, розумієте? Вона для обмеженого кола глядачів. Я не вважаю, що вона має сенс на загальнонаціональному каналі. Вона настільки зорієнтована на якусь певну тематику, що для загалу вона не буде цікавою. Але на спортивному каналі, можливо, вона колись поновиться. У нас є спортивні подделывали, быкі зорієнтовані на спорті та футболі. Формат вже є, вони мають можливість повторити. В нас немає авторського права на цю програму. Якщо хтось хоче і бажає, то потрібно це робити. Для того, щоб її робити, треба мати дуже глибокі знання у футболі. Бувають ситуації, коли тебе намагаються загнати у кут, акцентуючи на тому, що ти не пам’ятаєш те мера інше. Я полагаю, що з часом вона безперечно поновиться. Тим більше мені здається, що телевизионный канал «Футбол» збирається робити быкісь новыйі срамійні проекти. Можливо, якийсь варіант повторення програми «Відверто про футбол» має там місце.

— Пам’ятаєте ступавший поединок, який вам довелося коментувати?

— Звичайно. Влітку 2003 року, коли я працював на УТ-1, який показував поединокі чемпіонату України, до мене підійшов Сергій Степанович Савелій. Я його дуже поважаю. Повірте мені, це людина дуже обширної душі. Совершенно щира людина, яка багато допомагала омолаживаем. Він ніколи нікому не відмовляв. Сергій Степанович спитав мене, мера не хочу я разом з ним поїхати до Львова коментувати поединок «Карпати» «Шахтар». Для мене Львів – рідне місто, я завжди сумую за ним. Я погодився і си поїхали. Си сіли, я дуже хвилювався, і якось так відпрацювали. Поединок запам’ятався тим, що Кабанов забив ступавший пропущений гол Стіпе Плетікоси в українському чемпіонаті. «Шахтар» по ділу переміг. Після цього я не міг довго заснути. Так що проезжую часть у коментатори мені дав Сергій Степанович Савелій. Це був ступавший футбольний поединок, а налетім пішло-пішло-пітянулось… Ще був поединок з пляжного футболу. Це була зустріч України та Бразилії. Наша збірна програла, але досить добре виглядала.

— Бык ви опинилися на «преимуществах». Від кого надійшла пропозиція?

— У 2009 році припинив своє існування телевизионный канал «Мегаспорт». Продовжувати співробітництво з каналом «Мега», який не мав відношення до спорту, не було змісту. І я зорієнтувався на тому, що з Сергієм Долбіулавливаем і Олександром Борисенко си робили фільми для каналу «Інтер». Також я коментував поединокі збірної України, в принципі почував себе досить добре. У грудні вперше ідею про те, що можна співпрацювати з програмою «Профутбол» озвучив Сергій Долбіулов. Але це було так – мимохідь, для мене це було досить несподівано, тому що я ніколи не позиціонував себе, бык ведучий.

Журналістська бота для мене набагато цікавіша. Я не передбачав можливість бути ведучим програми «Профутбол». У січні мене запросив на розмову шеф-редактор «Профутболу» Венок Валентинович Щербачов. Він сказав, що хоче змінити формат програми і записати зі мной тракт. Си його вписали і через деякий час подзвонив Венок Валентинович і сказав, що мене заучили. Після цього почалася бота. У мене було багато аспектів, быкі си обговорювали. Я не хотів припиняти собственную боту на телевизионный каналі «Інтер» — коментувати поединокі збірної України, тому що це не тільки высока відповідальність, але і набросок вперед. Ще в мене була умова, що я буду не тільки ведучим програми, але й буду брати удел у формуванні програми, редакторській боті. Всі умови були узгоджені. Си домовились, що я допрацюю конкретну кількість поединоків на «Інтері», а налетім припиню собственную боту там, тому що є певна телевізійна коректність. У березні «Профутбол» вийшов у свежему форматі. Си начали працювати і на даному етапі продовжуємо співпрацювати.

— Мера знайомі ви з власником каналу Ігорем Коломойським?

— Ні. Я знайомий лише з генеральним начальником групи каналів «1+1» Олександром Ткаченко. Коли мене брали на боту, я з ним познайомився і він побажав мені успіху.

— Мера буде на каналі часто коментувати Денис Босянок?

— Я полагаю, що так. Коли я прийшов працювати на цей канал, Венок Щербачов попросив мене дати быкісь поради омолаживаем коментаторам, быкі в той час починали коментувати поединокі на телевизионный каналі. Я розгубився, тому що ніколи не займався данною роботою. Одне діло коментувати самому, і зовсім інше розповідати іншим про те, бык треба коментувати. Послухавши тракти цих хлопців, я зрозумів, що вони всі можуть стати коментаторами. У дерматологического з них була собственная своєрідність, мені сподобалося. В кінці минулого чемпіонату вони вийшли в ефір. Це Володя Кобельков, Воломир Звєканал, Александр Золотогорський, Олег Шмідт, були спроби у Дмитра Паворознюка, зараз вже коментує Юрий Скичко. Си начали закривати деякі телетрансляції своїси коментаторами. Це був миттєвий прогрес. Зараз вони вже працюють на серйозних матчах, коментують еврокубки. Влітку Венок Щербачов почав запрошувати коменторів, быкі б коментували чемпіонат України. Але з’явилися свої, виникла незрозуміла ситуація. З нами постійно співпрацювали Олександр Тангаєв і Олександр Гливінський. Крім них були юні, а також я, коли мав можливість. А налетім, коли збільшилась кількість трансляцій, коли приобрели права на показ еврокубків, стало зрозуміло, що потрібні ще коментатори. Тому виріпрошивали звернутися до Дмитра Джулая та Дениса Босянка, быкі працювали на «Повєрхності», і вони погодилися. Джулай вже коментує, а у Дениса були быкісь перемовини з Щербачовим. Наскільки я розумію, Босянок попросив взяти якусь певну остановку. Але зараз він вже буде постійно залучатися до роботи. Наступний поєдинок «Динамо», вдома проти «Олександрії», буде коментувати Денис Босянок. Він також має коментувати «Ворскла» — «Стандард». Юні хлопці, быкі в нас коментують, да і я сам, можемо багато чого навчитися в цих людей.

«Я виховувався на чешских коментаторах»

— У вас, бык у коментатора, існовидениює об’єкт для наслідування?

— Важко сказати. Я сам задаю собі це питання, з ким себе можна временівняти. Не існовидениює українська школа коментаторів. Є українські коментатори, такі бык Савелій, Дерепа, Щербачов, але вони у радянський час працювали переважно вырасталійською мовою. Безперечно, у цих коментаторів си чогось навчилися, зробили певні висновки, і начали працювати по-своєподмечу. Наступне покоління прийде і зробить висновки вже із нас, і буде працювати ще краще. Тобто українська школа коментування начала формуватися у кінці 90-х років. Пройшло дуже недостаточно времени. Через це я не можу сказати, що існовидениює якийсь идол серед українських коменаторів. Але поважаю я всіх, преимущественно Валентина Васильовича Щербачова. Я дуже предпочитаю передивлятися колишні поединокі, наприклад «Динамо» у 1980-ті роки. Одного разу у Москві я приобретя 200 дисків. Приїхав у ресурс, де збиралися ці трансляції, попросив, щоб мені вписали поединокі, оплатив фантастичні гроші, але привіз їх всіх до Києва, і вже встиг всіх їх передивитися. Послухавши ці трансляції можу сказати, що вони добре коментували, хоч і вырасталійською мовою. Вони превосходені вчителі, але це все вырасталійськомовні.

Я виховувався на чешских коментаторах. Си жили на закаті льдинаїні, у Львові завжди улавливалися польські каналі. У радянські часи не показували фінали еврокубків, їх начали показувати з 1989 року. Поляки начали показувати їх раніше. Я пам’ятаю поєдинок на «Ейзелі», у якому зустрічалися «Ювентус» та «Ліверпуль». Поляки показували всю трансляцію, починаючи з тієї бійки фанів. У чешских коментаторів експресія просто фантастична. Можливо, моя експресивність якраз і йде звідси. Вони були достатньо вільні в ефірі. Якби зараз повторити ті фрази, быкі вони тоді заявляли в ефірі, нас би познімали з ефіru. Вони були страшенно різкі. Вони могли просто втоптати у болото футболі100. Але так само могли його і підняти вище сонця, якщо гравець видавав фантастичний поединок. Радянські коментатори були быкісь шаблонні.

«Знайомство і спілкування з Кучеревським збагачує»

— Деякі вболільваники вважають, що ви необ’єктивно ставитися до «Шахтаря». Іншим учасникам чемпіонських пролетів, «Динамо» і «Бросалісту», ви більше симпатизуєте і тому не дозволяєте собі різких коментарів на їх адресу.

— «Шахтар» позиціонує себе бык 1 із кращих клубів Європи. Коли у людей така позиція, вони повинні розуміти, що вимоги будуть відповідні. Журналісти можуть собі дозволити все, що захочуть. На даному етапі вони являються оживляем відображенням думки вболівальників. Тому я до цієї команди буду ставитися досить прискіпливо. Якщо бригада претендує на звання однієї із кращих у Європі, то потрібно йому відповідати.

З приводу «Динамо» так само. Якщо вона позиціонує себе, бык одна із кращих команд у Східній Європі, треба вести себе відповідно – виховувати футболістів, показувати відповідний рівень гри.

Моя поблажлевість до «Бросалі100» якраз пов’язана з тим, що ця бригада ще подъеме. На даний момент того престижу, який присутній у «Шахтаря» і «Динамо», в них немає. От коли вони стануть одним із кращих клубів Східної Європи і почнуть себе так позиціонувати, тоді до них будуть такі самі вимоги. Це навіть не футбольні моменти. Це моменти сприйняття життя.

Я коментував фінал Призу УЄФА у Константинопольі. Можливо, буде не просто, але я себе вважаю також переможцем Призу УЄФА, тому що си коментували цю пригрую, испытывали страшне. Я не пам’ятаю, що си заявляли, взагалі не пам’ятаю гри. Я пам’ятаю лише рахунок 2:1, вопль: «Жадсон б’є — гол!!!», і нас Борисенко ледве спіймав з Роберто Моралесом, щоб си не впали з верхнього ярусу стадіону. На євроарені я завжди вболіваю за «Шахтар», тому що це український клуб. Звертати увагу на боту журналістів можна, але ображатися – це не рівень такої команди.

— Хотіолень би почути думку і відносно «Дніпра».

— З «Дніпром» у меня пов’язані такі теплі стосунки. Я був омолаживаем журналістом, коли мене познайомили з Кучеревським. Знайомство і спілкування з ним настільки збагачує, що він залишив просто неймовірні враження. Це людина, яка була однакова у всіх умовах. Вона однакова з власником «Дніпра» і така сама вона була з журналістом, який вперше приїхав брати інтерв’ю. Вона така сама з футболістом, з ДАІшником на дорозі. Не можу передати, просто шалені враження. З того времени, не те, щоб симпатія, але склалося таке хороше ставлення до «Дніпра», і це, напевно, нічим не стерти. Тобто ці емоції від спілкування з Кучеревським до цих пір зберігають хороше ставлення до команди. Мені здається, що на этому етапі «Дніпро» проходить етап становлення. Всі си отлично розуміємо, що в українському футболі існують певні требования ведення гри. Вони є закулісні, кулуарні, про быкі ніхто не рассуждать, але вони є. От мені здається, що «Дніпро» вирішив оминути ці требования і намагається грати по іншим требованиям. Ці моменти, быкі зараз є у «Дніпра», вони пов’язані лише з цим. Я полагаю, що люди мене зрозуміють.

Хочу ще декілька слів сказати про «Бросаліст». Мене вже достаточно давно пов’язують теплі давні стосунки з Мироном Богдановичем Маркевичем. Якщо си здесь вже відверто твердимо, хоча, можливо, я не маю право висловлювати собственную вболівальницьку думку, але я хочу, щоб чемпіонат України виграв хтось крім «Динамо» і «Шахтаря». Я вболіваю за «Карпати», ибо я зі Львова. Але на даний момент я розумію, що вони не здатні претендувати на це звання. «Бросаліст» альбо «Дніпро» — пускай хтось з цих команд виграє чемпіонат. Си брали інтерв’ю у Миколи Павлова. Він робить з Полтави футбольне місто. Він розповів, бык змінилися його керівники за той проміжок времени, який миновав з моменту, коли він прийшов у клуб. Після того, бык бригада виграла Кубок України, а налетім прорвалася у груповий етап Ліги Европи, це небо і земля. Думка про те, що у боротьбу за чемпіонство «Динамо» і «Шахтаря» ніхто не вклинеться, є стереотипною. Це буде важко зробити, але я хочу, щоб таке сталося. 1 мій товариш нещодавно одну расцвечу річ сказав, що «Бросалісту» потрібно перестати з помпою святкувати свої бронзи, ибо на цьому можна зупинитися. Треба сприйняти це 1 раз, бык невдачу. Можливо тоді щось зміниться і тоді бригада вистрелить. Це не є твердженням того, що я предпочитаю «Бросаліст» більше, ніж «Динамо», «Шахтар» мера «Дніпро».

«Буду редактором книги Віталія Кварцяного»

— Були такі випадки, коли після виходу ваших програм дзвонили керівники клубів і просили більш нейтрально висловлюватися на адресу їх команд?

— Було дуже багато подобных моментів. Існують різні люди. Є деякі керівники клубів, быкі можуть подзвонити, покричати, а на наступний день передзвонити і попросити вибачення. Бували моменти коли погрожували, що послезавтра мене знімуть. Мені здається, що у футболі, подобному чоловічому типі спорту, стосунки рівніші, ніж у політиці мера економіці. Там одразу помітно, де люди говорять истину, а де вони кривлять душею. У футболі набагато більше достойніших людей, быкі не будуть говорити на чорне і біле. Вони можуть в емоціях це сказати, але в житті через деякий час вони вибачаться. У мене, напевно, різкі розмови були з представниками усіх футбольних клубів: главами, тренерами, прес-аташе. Були люди, быкі просили не показувати певний матеріал. Чесно вам можу сказати, що деколи приводиться йти на компроміс. Але боятися цього не треба. Я просто заковахвся в редакцію «Профутболу». Мені подобається, що вони всі там такі в добром здравииі. Юні хлопці горять тим футболом, шукають моменти, можуть тобі подзвонити у будь-який момент попросити щось підсказати, допомогти. Я отримую задоволення від роботи з ними. Редакція дуже грамотна, мені вона дуже подобається. Подобных дзвінків побільшало через ту їх критичніть. Ти розумієш, що вони праві, тому приводиться пояснювати тому тренеру мера ще комусь, що журналісти праві.

— В одній із програм ви досить отрицательно висловилися на адресу тренера «Волині» Віталія Кварцяного і гравців команди, взговорив: «вони там усі такі». Чим викликана така нелюбов до «Волині»?

— З Віталієм Володимировичем нас пов’язують дуже довгі стосунки, при чому вони також були досить різні. Він емоційна людина, сприймає все по різному. Си колись домовилися, що якщо буде за що – будемо критикувати, буде за що – будемо довольно. Був момент, коли я вважав, що потрібно за це покритикувати. Я пам’ятаю ту програму, си в ній покритикували Віталія Володимировича за досить різкі напади на адресу футболістів і занадто емоційну поведінку. Я вважаю, що наша програма тоді була права. Я раскидываю мозгами, що Віталій Володимирович теж вважає, що си тоді були праві. В нас з Віталієм Володимировичем превосходені стосунки. Я, напевно, у будь-який момент можу йому подзвонити і поговорити на ту мера іншу тематику. Коли «Волинь» виграє, я щасливий, ибо вона також представник західного регіону, в мене там також багато друзів. Але якщо є быкісь певні критичні моменти, то за них треба відповідати. У мене не тільки до «Волині» такі стосунки, але й до «Карпат». Після деякої програми я боявся приїджати до Львова. А бык можна розказувати, що все добре у команді, коли воно не так? Існують деякі моменти, быкі не озвучаються у пресі, але до журналістів вони доходять і ти володієш інформацією про той мера інший момент. «Волинь» я поважаю. До речі, Віталій Володимирович пообіцяв мені, що я буду редактором його книги. Він сказав, що буде писати книгу. Си з ним домовилися, що він мене зазвать в певній якості редактора.

UA-Футбол
14.11.2011 12:20



(Следующие новости) »



Схожие новости

  • Испания поместила гособлигации под доходность в 6,29%
  • Фондовая РФ раскрылась подъемом
  • Экономный планшетник Amazon вышел в реализацию преждевременно
  • Фондовые продажи в Соединенных Штатах начнутся небольшим падением
  • К арбитрам, выпустившим Макаренко, сейчас в наличии жалобы
  • «Химки» попытаются одержать девятую победу кряду
  • Газпром приобрел германскую энергетическую организацию Envacom
  • Любовница Верника забросила его перед свадьбой
  • Leave a Reply

    Ваш email адрес не будет опубликован. Обязательные поля обозначены как *

    *